Йоганн Вольфґанґ фон Ґете (1749–1832) — засновник класичної німецької
літератури. Крім своїх всесвітньо відомих літературних творів, відзначився також
особливою майстерністю подавати німецький фольклор у зразках малих форм,
органічно вплітаючи їх у полотна своїх більших творів. До них належить низка
повчальних новел та феєричних оповідань, казок, які сприймаються читачем як
цілком завершені та самостійні.
Новела «Дивні сусідські діти» є фрагментом з роману «Вибіркові спорідненості». Тут йдеться про непереборне взаємне притягання між особами спорідненого духовного складу, і жодні перешкоди не можуть його послабити.
Гуманістично-фантастична «Казка» сплетена з чарівних подій, пронизаних
однією ідеєю: можна подолати будь-які земні труднощі та перешкоди, якщо всі
живі створіння з величезним завзяттям допомагатимуть одне одному.
У «Новелі» розповідається про надзвичайну подію на тлі живої природи поблизу середньовічного містечка — полювання, пожежа, юнацька закоханість,
хижі звірі серед людей, романтичні приборкувачі та почуття обов’язку.
Читач має змогу зблизька пізнати цікаві, а почасти й загадкові людські характери, якими керує палке серце.