Михаил Яхилевич. Живопись

На Близькому Сході багато фарб і багато пристрастей, тут легко заплутатися в метафорах і втратити себе, тут можна скотитися до жахливої еклектики, намагаючись транслювати в живопис різноголосицю, перенасичений розпечений світ — море і пустеля, страхи і надії, віра і розчарування.

Тутешнє мистецтво, ізраїльське, вимагає простоти і ясності — форм, сюжетів, пластики. Яхилевич не будує багатозначні фейк-конструкції, не грає на публіку, яка повинна зчитувати і долучатися, розгадувати ребуси. Він орієнтується на почуття і уникає банальностей. Тому пейзажі — мінімалістичні, скроєні з найпростіших «форм» і передають універсальні емоції. Всі його сюжети мають відношення до реальності, вони її відображають, переказують — але без зайвих слів. Живопис не заважає сюжетом, а сюжет допомагає живопису рафініруватися, світло і колір проявляються у всій своїй силі і самодостатності…

Леонід Лернер

На Ближнем Востоке много красок и много страстей, здесь легко запутаться в метафорах и потерять себя, здесь можно скатиться к ужасной эклектике, пытаясь транслировать в живопись разноголосицу, перенасыщен раскаленный мир — море и пустыня, страхи и надежды, вера и разочарование.

Здешнее искусство, израильское, требует простоты и ясности — форм, сюжетов, пластики. Яхилевич не строит многозначные фейк-конструкции, не играет на публику, которая должна считывать и участвовать, разгадывать ребусы. Он ориентируется на чувства и избегает банальностей. Поэтому пейзажи — минималистичные, скроенные из самых простых «форм» и передают универсальные эмоции. Все его сюжеты имеют отношение к реальности, они ее отражают, переводят — но без лишних слов. Живопись не мешает сюжетом, а сюжет помогает живописи рафинироваться, свет и цвет проявляются во всей своей силе и самодостаточности...

Леонид Лернер