«Я звинувачую Аушвіц. Родинні історії» – це книжка про Голокост, але не безпосередній, а в другому поколінні. Її героями-оповідачами є народжені після війни діти поодиноких уцілілих в Європі євреїв. Нерідко ці діти довідувалися про те, що довелося пережити їхнім батькам, у дуже дорослому віці. Іноді лише після смерті батьків. Зазвичай вони погано розуміють значення таких слів, як вуйко й стрийко, тітка й кузина, бо для них це суто теоретичні поняття. Кожну з розказаних ними 24 історій можна розгорнути в роман. Проте Міколай Ґринберґ цього не робить – і читач отримує квінтесенцію долі людей, які, не зазнавши на власному досвіді нацистських переслідувань, усе одно виявилися враженими посттравматичним стресовим розладом.
Перекладач дякує головному редактору газети «Молодий Буковинець» Богданові Загайському, без якого шлях цієї книжки до українського читача був би значно довшим.
Вижити тим, хто вижив. У «Видавництві 21» вийде книга про Голокост другого покоління.
«Діти, які народилися після Голокосту і Голодомору, все одно носять травму батьків» (інтерв'ю Володимира Молодія з Олександром Бойченком, яке присвячене українському виданню книжки Міколая Ґринберґа «Я звинувачую Аушвіц» на сайті «Локальна історія»).